В очах всі погляди залиті болем...
Душа в людей спустіла вже до тла...
У кожній хаті, щиро Бога молим...
Щоб вже закінчилась, проклята та війна...
О, скільки часу земленьку вкриваєм...
Сльозами матерів і кров’ю із людей...
І щиро так всі разом ми жадаєм...
Щоб сльози не лилися вже з очей...
І все це закарбується в століття...
І час ітиме знову, як тепер...
Ми просим Боже, зупини жахіття...
Як важко чути, що герой помер...
Закрию очі, дивлюсь у майбутнє...
Як усмішки щасливі у людей...
У кожній хаті, вся сім’я присутня...
А замість куль, лунає сміх дітей...
Марія Слота
