У пам’яті із пройдених шляхів...
Залишу вічними, лише моменти світлі...
Немало пройдено і вчинено гріхів...
Хороші люди є, а є і люди підлі...
Заглянеш зверху, наче не болить ...
І сонце світить, квіти ніжно в’ються...
А в глиб поглянеш, голос аж тремтить...
І струни у душі вже не сміються...
І весь цей осад з пройдених доріг...
Десь там глибоко в душу осідає...
От от і перейде і цей поріг...
Де все нестерпно й сил уже не має...
Але спинись, оглянься навкруги...
Як світить сонце, як птахи співають...
Інколи варто стерти всі шляхи...
Щасливим будь, щасливі все здолають...
Марія Слота
